Щоб кожен, кому необхідна допомога в разі нещасного випадку, міг її отримати до приїзду медиків, хоча б 10% населення країни повинні володіти навичками надання першої домедичної допомоги.

Починати навчання потрібно з підліткового віку, вважає директор компанії SAR Микита Карпенко. Його проєкт «Юний парамедик» спрямований на те, щоб максимальна кількість людей в Україні зрозуміли критичну важливість знань, які рятують життя.

Що стало причиною відкриття курсів першої домедичної допомоги?

У 2009 році в моєму житті стався випадок, який змінив багато чого. На моїх руках від інфаркту померла близька людина — швидка допомога їхала довго (15-20 хвилин), а я не знав, що робити. Тоді я зрозумів, що кожна людина повинна вміти виконувати якісь дії, які дадуть можливість постраждалій людині дожити до прибуття бригади швидкої допомоги. Пошуки простих приватних курсів в Одесі, які давали б такі знання, не привели до успіху. Тоді, мабуть, і в Україні не було нічого подібного. Був тільки один варіант — здобувати медичну освіту. Я вирішив створити такі курси. Мені вдалося зібрати команду фахівців, я сам паралельно здобув медичну освіту, щоб мати можливість авторитетно говорити про те, чого я планував навчати людей. На жаль, в Україні досі питання захисту життя і здоров’я людей як на підприємствах, так і в приватному житті, розглядаються з погляду радянських настанов.

Звичайно, є фахівці високого класу з палаючими очима, які вивчають сучасні технології та намагаються донести їх до максимальної кількості людей, але таких поки що не багато. 98% працівників підприємств, які повинні щорічно проходити навчання з питань охорони праці, що включає і першу домедичну допомогу, обмежуються отриманням посвідчення або сертифіката без будь-якого толкового навчання. Водночас щороку на українських підприємствах травмується понад 4000 осіб, з яких близько 400 гине. І це тільки задокументовані нещасні випадки, пов’язані з виробництвом.

Висновок простий — люди не володіють елементарними навичками надання першої допомоги. На мій погляд, ці навички потрібно прищеплювати, починаючи зі шкільного віку. Саме цей напрямок і став для мого бізнесу соціальною складовою. Крім того, у 2014-2016 роках ми проводили багато навчальних заходів для Національної гвардії України, поліції, військових, і навіть бригади швидкої медичної допомоги… Наша принципова позиція — для бюджетних організацій навчання ми проводимо безкоштовно.

Як прийшла ідея навчати школярів?

Коли ми почали працювати з підприємствами, зіштовхнулися з тим, що для того, щоб підвищити шанс на виживання середньостатистичного українця, потрібно, щоб хоча б 10% від усього населення були навчені базовим навичкам надання першої домедичної допомоги (ПДП). Доросла людина прийде на курси тільки у двох випадках: якщо її змусять, або якщо в неї в житті станеться трагічна ситуація, яка змінить її свідомість. Ми вирішили почати з самого початку — з навчання дітей. Так ми доносимо до дорослих важливість володіння навичками першої допомоги і ростимо покоління, яке вже володіє цими навичками.

Ми створили організацію Національна рада з охорони здоров’я та безпеки, підписали з департаментом освіти Одеси і запустили проєкт «Юний парамедик». Його суть у такому: для пілотного проєкту ми відібрали вісім шкіл, у яких вибрали по групі дітей старшого шкільного віку і для них на безоплатній основі провели навчання з домедичної допомоги. Саме цей вік найефективніший з точки зору такого навчання. Молодші діти поки що не готові сприймати інформацію протягом трьох-чотирьох годин, а за менший час неможливо навчити дитину основних технік надання допомоги. Старшокласники швидко сприймають інформацію, вони одразу правильно вчаться, потім приймають інформацію і використовують її.

У рамках цього проєкту після закінчення навчання ми провели змагання «Юний парамедик» серед усіх команд. Кожен учасник отримав маленьку аптечку з усім необхідним. Але це не головне. Через два дні після змагання в Одесі стався напад на одного з активістів Євромайдану. Опускаючи всі політичні складові, звичайну людину поранили ножем, і допомогу їй з усієї маси народу навколо надав школяр 10 класу, який пройшов навчання в проєкті «Юний парамедик». Цей хлопець — єдина людина, яка змогла допомогти пораненому і тим самим врятувала йому життя до прибуття бригади швидкої допомоги.

Чи володіють підлітки мінімальними знаннями в галузі першої допомоги?

У партнерстві з ДСНС (Державна служба України з надзвичайних ситуацій. — Ред.) ми проводимо заняття з протипожежної безпеки. Ви знаєте, що не так давно в дитячому таборі «Вікторія» сталася трагедія, після якої залишилося дуже багато запитань щодо дотримання вимог безпеки та реагування на подібні ситуації. Інформація, яка вийшла у ЗМІ, — це менше половини того, що насправді там відбувалося. Там був жах. Тому, окрім курсів з ПДП, ми вирішили проводити заняття для дітей з протипожежної безпеки. І на цих заняттях я помітив дивовижну річ: більшість дітей не знає, як зателефонувати в пожежну, швидку, міліцію. У них у голові немає номерів — 101, 102, 103. У мене виникає запитання: «Про що говорять у школах на уроках «Захист вітчизни»? Чому не дають найелементарніших знань, які рятують життя?».

Це стало причиною запуску ще одного нашого проєкту, у рамках якого планується забезпечити школи мінімально необхідним обладнанням для навчання домедичної допомоги, а також провести навчання для всього педагогічного складу. У вчителів мають бути презентації, плакати, вони мають розуміти, про що говорити з учнями. Подивіться на західні країни — там, поки людина не пройде якісне навчання з ПДД, вона просто не отримає посвідчення водія.

Проєкт «Юний парамедик» буде мультиплікуватися на інші міста України?

Ми плануємо зробити проєкт цілорічним і розвинути його по всій території країни — перший на черзі Київ. Це проєкт повністю не комерційний, але з великою метою — дати молодим людям знання, завдяки яким завтра чи післязавтра вони зможуть врятувати наше з вами життя. Крім того, під егідою Національної ради з охорони здоров’я та безпеки цього року 22 вересня в Одесі ми проводимо другі Всеукраїнські змагання для людей без медичної освіти «Кубок парамедик — 2018». Минулорічний захід показав, що ці змагання — чудовий майданчик для відпрацювання навичок ПДП.

Курс обучения для детей формируется на основе тех же критериев и принципов, что и для взрослых? 

Програма навчання і сам процес для дітей ґрунтуються на тих самих принципах, що й для дорослих. Є дві речі, які відрізняють ці курси: візуальний ряд і форма навчання. Для дітей відео та фото обирають «м’якші», менш шокуючі, а навчання проводять в більш ігровій формі.

Як діти реагують на навчання?

Не варто пояснювати, що діти приходять до нас, найчастіше не добровільно, а за вказівкою вчителів. Але в них, на відміну від дорослих, яких змушують проходити навчання, немає скепсису. Швидше, вони приходять із нейтральним ставленням. Але щойно розуміють, що з ними говорять про дорослі питання, про життя, про смерть, при цьому все відбувається в живій формі, немає конспектів, підручників, оцінок, а є реальна практика, настрій хлопців змінюється кардинально — в очах з’являється інтерес, у рухах жвавість, вони стають активними. Я оцінюю відсоток залученості дітей до заняття у 80%. Це колосальний показник, який у дорослих групах може бути тільки тоді, коли люди приходять на навчання за своєю ініціативою. Частіше це молоді батьки або люди, у яких якийсь нещасний випадок стався в житті.

Чи може дитина віком до 15 років надати першу домедичну допомогу дорослій людині?

До чого найчастіше зводиться надання ПДП? До проведення реанімаційних заходів. У дітей віком до 15 років просто не вистачить сил провести серцево-легеневу реанімацію, вони не зможуть продавити грудну клітку дорослої людини. Тому найголовніше, що може зробити дитина — викликати швидку допомогу. Багато випадків, коли тільки завдяки цій дії, діти рятували життя батьків.

Однак у нашій країні, як і в інших країнах пострадянського простору, є велика проблема — коли до швидкої телефонує дитина, часто диспетчер просто не приймає виклик, думаючи, що «діти бавляться».

Ми порушували це питання в Одеській області й домоглися того, що до всіх диспетчерів довели інформацію про те, що вони зобов’язані приймати виклики від будь-якої людини, зокрема від дітей. Це та ситуація, у якій краще зробити в 100 разів більше, ніж не зробити. Навіть якщо з 10 випадків 9 будуть жартом, один випадок неприйняття виклику може коштувати людині життя.

Яких основних прийомів ПДП потрібно навчити маленьку дитину?

Дитину потрібно навчити розпізнавати небезпеку, не лізти в жодному разі в осередок ризику (питання власної безпеки — перше, про що має подумати будь-яка людина, яка надає першу допомогу) і викликати швидку допомогу.

Але, найголовніше, чого кожен батько повинен навчити свою дитину — за будь-якої незрозумілої ситуації просити допомоги в батьків, у викладачів або в оточуючих людей. Була ситуація, коли хлопчик упав із дерева і дуже сильно вдарився животом, але шалено боявся прийти до батьків і розповісти про те, що трапилося. Він сидів на місці, не рухаючись, поки не втратив свідомість. Батьки вже знайшли його в цьому стані. Вони не могли зрозуміти, що з ним сталося, чому він непритомний. А внутрішня кровотеча — це рахунок на години.

Як дитина може подолати психологічний бар’єр, якщо щось трапиться з кимось із її близьких, і нікого не буде вдома?

Єдина можливість подолати психологічний бар’єр — пройти ситуації, наближені до реальності та під контролем фахівців. Будь-який психологічний бар’єр долається тільки постійним відпрацюванням навичок. Курси для школярів, які ми проводимо, завжди закінчуються іспитом. На іспиті дитина «потрапляє» в ситуацію, в якій відіграється сценарій, наприклад, лежить підліток, який нібито впав з велосипеда, на ньому симуляційна накладка рани, з якої тече кров. Школяр має покликати на допомогу і зробити так, щоб його одноліток дочекався медиків, тобто йому потрібно зупинити кровотечу.

Що обов’язково має бути в домашній аптечці?

Насамперед потрібно сказати про те, що аптечка має перебувати в місці, недоступному для дітей. Це апріорі. Усі препарати, інструменти, засоби і перев’язувальні матеріали мають бути в одній коробці або спеціальній скриньці, яку можна взяти і перенести в будь-яке місце квартири або вийти на вулицю. Тепер щодо мінімального складу.

Антисептики. Забудьте про йод і зеленку — до їхнього складу входить спирт, який спалює верхній шар епітелію. Якщо рану намазати «спиртом», звісно, вона підсохне. Але за рахунок чого? За рахунок того, що відбудеться опік — щипає тому, що спалюються нервові закінчення. Тому в аптечці має бути спиртовмісний антисептик (спрей або серветки).

Перев’язувальні матеріали. Бинти, джгут (будь-який аптечний джгут), лейкопластир у вигляді смужок і в балончику (пластоспрей). Рани, садна, які періодично з’являються в дітей, обробляти потрібно так: промити мильною водою від бруду і пилу, обробити антисептиком (з балончика або серветками з хлоргексидином) і заклеїти/забризкати пластиром.

Препарати:

• жарознижувальний (парацетамол, ібупрофен — сироп і свічки);
• сольовий розчин для промивання носа;
• судинозвужувальні краплі для носа (оксиметазолін);
• розчин для оральної регідратації (регідрон оптим, біо гая ОРС);
• натрію хлорид 0,9% — для промивання слизової оболонки очей за необхідності;
• перекис водню;
• хлоргексидин;
• пластир (пластоспрей);
• холодовий пакет.

Якщо в будинку є дитина до 1 року, необхідно мати в аптечці газовідвідну трубку та аспіратор для носа.

Джерело  — https://zza.delo.ua/

Автор: Оксана Штоляр